Питання 1: Поняття, мета та види адміністративних стягнень. Загальні правила накладення адміністративних стягнення.
Система адміністративних стягнень, включає в себе різні за характером і правовими наслідками санкції, що дозволяє використовувати їх диференційовано, з
Кодекс України про адміністративні правопорушення від
07.12.1984
чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на
14.10.2023
Адміністративне стягнення – це захід адміністративної відповідальності,
що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим
правопорушником, так й іншими особами.
3
урахуванням суспільної небезпеки вчиненого проступку та особи правопорушника. Ці санкції співвіднесені між собою і розташовані в залежності від наростання значимості стягнення – від найбільш легкого (попередження) до самого суворого – адміністративного арешту.
Оскільки кожна стаття Особливої частини КУпАП містить чіткі вказівки на вид стягнення, яке підлягає застосуванню за вчинення передбаченого нею проступку, остільки орган, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, може призначити тільки те адміністративне стягнення, що визначено в цій статті та виключно в межах встановленого розміру санкції (мінімум та максимум).
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись адміністративні стягнення, які передбачені ст. 24 КУпАП, а саме:
1) попередження;
2) штраф;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім
об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
51) громадські роботи; 6) виправні роботи;
61) суспільно корисні роботи;
7) адміністративний арешт;
8) арешт з утриманням на гауптвахті.
Зазначений перелік адміністративних стягнень не є вичерпаний, законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у ст. 24 КУпАП, види адміністративних стягнень.
Розглянемо більш детальніше кожен вид адміністративного стягнення (крім тих, які застосовують поліцейські).
Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
4
Позбавлення наданого даному громадянинові права полювання застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
Позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв’язку з
інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається судом на строк від шести місяців до одного року, незалежно від того, чи передбачене воно в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КУпАП, коли з урахуванням характеру адміністративного правопорушення, вчиненого за посадою, особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за нею права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю призначається судом строком на один рік, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КУпАП.
Громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час
безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Громадські роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
Суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких визначає відповідний орган місцевого самоврядування.
5
Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми – не більше двох годин на день.
Суспільно корисні роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним
у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок,
жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп.
Арешт з утриманням на гауптвахті встановлюється і застосовується лише у виключних випадках за окремі види військових адміністративних правопорушень на строк до десяти діб. Арешт з утриманням на гауптвахті призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).
Арешт з утриманням на гауптвахті не може застосовуватися до військовослужбовців-жінок.
Всі адміністративні стягнення поділяються на основні та додаткові.
Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовуються виключно, як додаткові адміністративні стягнення.
Всі інші адміністративні стягнення, зазначені в ч. 1 ст. 24 КУпАП, можуть застосовуватися тільки як основні. За загальним правилом, за одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і
додаткове стягнення.
Адміністративні стягнення, які накладаються поліцією.
Із 10 адміністративних стягнень передбачених ст. 24 КУпАП, поліцейський має повноваження щодо накладення лише 2:
 попередження;  штраф.
Всі інші адміністративні стягнення накладаються виключно судами.
Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом.
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених КУпАП та іншими законами України.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення
6
незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють (ст. 307 КУпАП).
Правило статті 33 КУпАП.
Відповідно до приписів ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються:
характер вчиненого правопорушення; – особа порушника;
ступінь вини особи;
майновий стан особи;
обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Виключенням з цього правила є випадки накладення адміністративних
стягнень за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Саме тому, санкції норм, що встановлюють адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху є фіксованими та не передбачають вибір від меншого до більшого.
При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень (ст. 36 КУпАП).
Вчинені правопорушення
Вірно накладена санкція
ч. 1 ст. 175-1 КУпАП та ч. 1 ст. 178 КУпАП
попередження або накладення
штрафу від трьох до десяти
неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян (ч. 1 ст. 175-1
КУпАП)
ч. 1 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП
накладення штрафу в розмірі
двадцяти п’яти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст.
126 КУпАП)
7
Питання 2: Строки накладення адміністративного стягнення.
Крім строків розгляду справ встановлені і строки притягнення до адміністративної відповідальності (стаття 38 КУпАП). За своїм змістом строки притягнення до адміністративної відповідальності є ширшими та включають в собі строки розгляду справи (ст. 277 КУпАП).
Так положеннями ст. 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли розгляд справи про адміністративні правопорушення знаходиться в компетенції суду (судді). Тобто, для всіх адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції (ст. 222 КУпАП), встановлено єдиний строк притягнення до адміністративної відповідальності – два місяця з дня його вчинення (або виявлення).
У випадку, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (ст. 221 КУпАП), адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Разом з тим за вчинення адміністративних правопорушень пов’язаних з корупцією (ст. ст. 1724– 1729-2 КУпАП) та правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. ст. 164-14, 221-15 КУпАП,
не пізніше двох років з дня його вчинення.
Винятком також стали правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП,
оскільки адміністративне стягнення у такому випадку може бути накладено протягом 1 року з дня вчинення правопорушення.
Строк притягнення до адміністративної відповідальності три місяці передбачений у випадку закриття слідчим кримінального провадження, за умови наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення. Наприклад, у особи було виявлено наркотичну речовину, у зв’язку з чим, слідчим, було відкрито кримінальне провадження та внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Під час слідства було встановлено, що розмір наркотичної речовини є невеликій та відсутня мета збуту, тобто відсутній склад злочину, але є склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 44 КУпАП. Тому саме протягом одного місяця з моменту винесення слідчим постанови про закриття кримінального провадження, порушника може бути притягнуто до адміністративної відповідальності (складено протокол про адміністративне правопорушення, розглянуто справу та винесено постанову).
строк притягнення до
адміністративної відповідальності становить шість місяців з дня його
виявлення, але
Питання 3: відповідальність. відповідальність.
або
Обставини, що Обставини, що
виключають обтяжують та
адміністративну пом’якшують
8
При реагуванні на правопорушення поліцейський повинен об’єктивно
давати оцінку всім обставинам, які виникають. Поліцейський повинен знати, що існують обставини, які виключають адміністративну відповідальність взагалі (ст.
17 КУпАП).
Якщо особа, яка діяла в стані: крайньої необхідності, необхідної оборони
неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Але для цього
необхідно знати, як саме КУпАП визначає відповідний стан.
Положення ст. 18 КУпАП встановлюють, що не
адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною,
ніж відвернена шкода.
В свою чергу, приписи ст. 19 КУпАП закріплюють, що не є
адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.
Так до обставин, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються (ст. 34 КУпАП):
Крім того, не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час
вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого
хворобливого стану (ст. 20 КУпАП).
Поліцейський повинен знати і обставини, які обтяжують або пом’якшують
відповідальність, про що необхідно зазначати при складанні процесуальних
документів.
1) щире розкаяння винного;
2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
4) вчинення правопорушення неповнолітнім;
5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
9
Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом’якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
В свою чергу, обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються (ст. 35 КУпАП):
1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення
правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення;
3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;
4) вчинення правопорушення групою осіб;
5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших
надзвичайних обставин;
6) вчинення правопорушення в стані сп’яніння. Орган (посадова особа),
який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.
Питання 4: Адміністративна відповідальність неповнолітніх, посадових осіб, суддів, адвокатів, поліцейських, іноземців та осіб без
громадянства. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх.
Поліцейський під час прийняття рішення по справі повинен знати
особливості адміністративної відповідальності різних суб’єктів.
Необхідно знати, що розгляд будь-яких адміністративних правопорушень вчинених неповнолітніми особами віком від 16 до 18 років, здійснюється виключно судами. У зв’язку з чим, незважаючи на компетенцію розгляду справи (навіть якщо компетенція щодо розгляду справи належить поліції), поліцейський завжди складає протокол про адміністративне правопорушення та передає його на розгляд до суду. Відносно неповнолітніх (до 18-ти років) поліцейський НЕ має права виносити будь-які постанови по справі про адміністративні правопорушення.
Необхідно нагадати, що до адміністративної відповідальності
притягаються особи, які досягли 16 років.
У випадку вчинення адміністративного правопорушення особою, віком від
14 до 16 років, до адміністративної відповідальності притягаються її батьки, але не за те правопорушення, що вчинила їх дитина, а за те, що батьки допустили протиправну поведінку неповнолітнього. Відповідальність батьків, у цьому
випадку, передбачена ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Якщо адміністративне правопорушення вчинила дитина віком до 14 років,
до адміністративної відповідальності не притягається а ні дитина, а ні її батьки.
На відміну від дорослих осіб, до неповнолітніх (тобто віком до 18 років) за вчинення ними адміністративних правопорушень, застосовуються не адміністративні стягнення (ст. 24 КУпАП), а специфічні заходи впливу (ст. 24-1
10
КУпАП), що є більш м’якими за своїм змістом та більш відповідають головній меті притягнення до адміністративної відповідальності – виховання громадян у дусі додержання законів.
адміністративні правопорушення, зв’язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків.
Адміністративна відповідальність адвоката. Кодекс України про адміністративні порушення не містить прямих норм щодо відповідальності
Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за
адвоката за вчинення правопорушення. Разом з тим, під час здійснення адвокатом професійної діяльності він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.
Адміністративна відповідальність судді. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить обмежень щодо визнання суддів відповідальними за здійснені ними правопорушення, тобто адміністративна відповідальність суддів має загальний характер. Тому адміністративне провадження щодо судді здійснюється за стандартними правилами.
Відповідно до положень статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя є недоторканним. Затримання судді або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, має бути негайно звільнений після з’ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу або примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду.
Обмеження загального порядку притягнення судді, пов’язані з гарантуванням недоторканності, стосуються виключно фізичного затримання такої особи й на
практиці впливають лише на вибір стягнення. Так, багато науковців доходять висновку, що до судді не можуть бути застосовані деякі види адміністративних стягнень, зокрема громадські роботи, виправні роботи або адміністративний арешт.
Певні особливості має адміністративна відповідальність
військовослужбовців
Державної прикордонної служби та ін.
та інших осіб, на яких поширюється дія
дисциплінарних статутів (ст.15 КУпАП). До них віднесено посадових осіб Збройних сил України, Національної поліції, Служби безпеки України,
Військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час
проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, Національної поліції, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.
11
безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть
Але за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення
адміністративну відповідальність на загальних підставах.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту – військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.
Тобто, наприклад, при розпиванні алкогольних напоїв на вулиці (ст. 178 КУпАП) поліцейським (військовослужбовцем), ані протокол про адміністративне правопорушення, ані постанова по справі НЕ складається та НЕ виноситься. В такому випадку, поліцейські збирають, виключно, первинний матеріал: відбирають пояснення у свідків (за наявності) та правопорушника, складають рапорт про виявлений адміністративний проступок, долучають фото- або відео-докази (наприклад запис з боді-камери) тощо. Зібрані матеріали передаються керівнику (начальнику) для прийняття ним рішення щодо притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення.
Навпаки, при порушенні поліцейським (військовослужбовцем) правил дорожнього руху (наприклад, проїзд на забороняючий сигнал світлофора) він буде нести відповідальність на загальних підставах, тобто відносного нього, поліцейським, буде винесена постанова про накладення штрафу.
Відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18.04.1961 р. члени дипломатичного корпусу, адміністративно-технічні працівники та обслуговуючий персонал посольств мають дипломатичний імунітет.
Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України,
підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом (ст.
16 КУпАП).
Члени дипломатичного корпусу мають дипломатичний імунітет постійно, а адміністративно-технічний та допоміжний персонал тільки під час виконання своїх службових обов’язків. Члени дипломатичного корпусу не зобов’язані надавати пояснення як свідки. Дипломат – посадова особа, яка призначається керівником конкретної держави для виконання відповідальних дипломатичних
12
функцій. Поліцейський не може притягнути до відповідальності дипломата, здійснити щодо нього адміністративне затримання.
Транспортні засоби дипломатичного та консульського корпусу також мають імунітет від обшуку, арешту.
Особливості провадження у справах про порушення правил дорожнього руху іноземцями та особами без громадянства регламентовано розділом 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 No 1395.
При порушенні правил дорожнього руху особою, яка має імунітет, після перевірки документів, що посвідчують її особу, і акредитаційної картки, що підтверджує статус (дипломатичний паспорт, дипломатична картка, консульська картка, службова картка), поліцейський складає рапорт, а документи повертаються власнику.
Якщо особа, яка має дипломатичний імунітет, керує транспортним засобом у стані сп’яніння, їй пропонується припинити керування. Огляд на стан сп’яніння в закладах охорони здоров’я проводиться у разі її згоди. У цьому випадку поліцейський повідомляє чергового відповідного підрозділу поліції. У таких випадках рекомендується запрошувати на місце виявлення правопорушення представника дипломатичного представництва, при якому вказана особа акредитована.
Під час оформлення матеріалів про вчинене іноземцем або особою без громадянства правопорушення йому рекомендується вирішити всі питання щодо провадження в адміністративній справі за місцем учинення цього порушення. Поліцейські використовують всі передбачені законодавством можливості щодо розгляду та виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення в найкоротші строки.
До заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх, відносяться: 1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у
потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.