Судова практика щодо обов’язку розгляду звернення військовослужбовця

На практиці трапляються ситуації, коли командування не розглядає рапорт про звільнення, посилаючись на “порушення порядку подання”, СЗЧ або наявність досудового розслідування. Однак судова практика демонструє інший підхід: навіть складні обставини не дають права просто “не бачити” рапорт.

Матеріал нижче — огляд позиції суду, описаної у фаховому юридичному виданні.

Про що справа

За повідомленням SUD.UA, Львівський окружний адміністративний суд розглядав спір щодо бездіяльності військової частини: військовослужбовець просив звільнення у зв’язку з інвалідністю, але командування не розглянуло рапорт по суті.

Позивач — мобілізований військовослужбовець Збройні Сили України, призваний у травні 2022 року. У грудні 2023 року йому встановлено інвалідність ІІІ групи пожиттєво, пов’язану із захистом Батьківщини.

Як подали рапорт і що до нього додали

У жовтні 2024 року військовослужбовець надіслав рапорт поштою на ім’я командира військової частини з проханням ініціювати звільнення на підставі абз. 2 пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (звільнення у зв’язку з наявністю інвалідності та небажанням продовжувати службу).

До рапорту додано копію довідки МСЕК, а факт отримання частиною підтверджувався даними поштового відстеження.

Чому командування не розглядало рапорт

У відповідях на адвокатські запити військова частина обґрунтовувала свою позицію тим, що:

рапорт подано не “по команді” (оскільки поштою); військовослужбовець після лікування не прибув до місця служби; триває досудове розслідування за фактом СЗЧ; розгляд питання про звільнення можливий лише після особистого прибуття та подання рапорту “в установленому порядку”.

Також зазначалося, що проходження служби позивача нібито призупинене, а звільнення, на думку відповідача, неможливе до поновлення служби або завершення кримінального провадження.

Позиція суду

1) Інвалідність ІІІ групи — самостійна підстава для звільнення

Суд підтвердив: за наявності інвалідності ІІІ групи та небажання продовжувати службу виникає законна підстава для звільнення, у тому числі під час воєнного стану.

2) СЗЧ і досудове розслідування не означають “заборону” розгляду

Суд звернув увагу: саме по собі досудове розслідування не блокує розгляд питання про звільнення, якщо відсутні процесуальні обмеження на кшталт тримання під вартою чи домашнього арешту. Тобто СЗЧ/провадження не є автоматичною підставою “не розглядати”.

3) “Призупинення служби” не скасовує норму про звільнення за станом здоров’я

Суд відхилив аргументи про неможливість звільнення через призупинення проходження служби, зазначивши, що закон не встановлює загальної заборони на звільнення з підстав, передбачених статтею 26, зокрема за станом здоров’я.

4) Формальні недоліки подання рапорту — не причина його ігнорувати

Навіть якщо подання поштою не є ідеальним способом “по команді”, суд підкреслив ключове: рапорт підлягає реєстрації та розгляду, а у разі відмови має бути вмотивоване рішення по суті, а не формальна “відписка”.

Що вирішив суд

Суд частково задовольнив позов:

визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо нерозгляду рапорту; зобов’язав правонаступника військової частини розглянути рапорт по суті з урахуванням висновків суду; відмовив у вимозі зобов’язати негайно звільнити, оскільки наказ про звільнення приймається після належного розгляду рапорту уповноваженим командиром; стягнув судовий збір і частину витрат на правничу допомогу.

Практичний висновок

Ця позиція важлива тим, що підкреслює просту річ: навіть “проблемна” ситуація (СЗЧ/провадження/спірні обставини) не дає командуванню права ігнорувати рапорт. Закон вимагає розгляду звернення та ухвалення рішення по суті.

Джерело: публікація у фаховому юридичному виданні SUD.UA («Судово-юридична газета»).

матеріал має інформаційний характер, підготовлений на підставі відкритих публікацій у юридичних ЗМІ та не є офіційною публікацією судового рішення і не є індивідуальною юридичною консультацією.