‼️ Законопроєкт №15076: чи справді хочуть заборонити “силове доставлення” до ТЦК і що це означає на практиці
12 березня 2026 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №15076, а вже 13 березня 2026 року його направили на розгляд Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Ініціатором виступив народний депутат Сергій Гривко. Станом на зараз документ ще не ухвалений і перебуває лише на етапі опрацювання в комітеті. 
Суть законопроєкту — прописати окрему процедуру перевірки військово-облікових документів, вручення повісток та подальших дій у разі відмови або неявки. Серед ключових ідей: виклик до ТЦК має здійснюватися або через особисте вручення повістки, або через надсилання рекомендованим поштовим відправленням; під час перевірки документів представники ТЦК та поліція не мають права необґрунтовано застосовувати фізичну силу і спецзасоби; якщо виявлено порушення військового обліку, людині мають роз’яснити її права, обов’язки, мету мобілізації та вручити повістку. Дата явки, за задумом автора, має бути погоджена з особою, але не пізніше ніж через три дні від моменту вручення. 
Водночас важливо не створювати ілюзій: цей законопроєкт не скасовує механізм примусового доставлення взагалі. Якщо особа без поважних причин не з’являється до ТЦК або відмовляється отримати повістку, уповноважена особа може розглянути справу про адміністративне правопорушення, винести постанову, внести відомості до реєстру, і вже після цього керівник ТЦК зможе звернутися до поліції щодо адміністративного затримання та доставлення такої особи до ТЦК. Тобто законопроєкт не прибирає примус повністю, а намагається перевести його у більш формалізовану юридичну процедуру. 
Що можна записати в плюси. По-перше, законопроєкт дійсно намагається зменшити простір для хаотичних і силових дій “на місці”. По-друге, він вводить більш чіткий порядок: роз’яснення прав, фіксацію вручення повістки, обмеження самостійного “затримання” представниками ТЦК і прив’язку подальших дій до адміністративної процедури. По-третє, у матеріалах і коментарях автора прямо звучить ідея дати людині до трьох днів після отримання повістки, а не намагатися вирішувати все миттєво на вулиці. 
Мінуси теж очевидні. Найперше — формулювання про заборону саме “необґрунтованого” застосування сили залишає простір для суперечок, що саме вважатиметься обґрунтованим. Друге — відмова від отримання повістки прямо визначається як порушення, а отже далі запускається механізм адміністративної відповідальності. Третє — після постанови і внесення даних до реєстру поліція все одно може здійснювати адміністративне затримання і доставлення. Тому називати цей документ “повною забороною силової мобілізації” було б перебільшенням. 
Чи приймуть його? На сьогодні чесна відповідь така: говорити про це ще рано. Документ лише зареєстрований і переданий до профільного комітету. Немає ані рекомендації комітету, ані результатів першого читання, ані голосування в залі. Тому зараз це поки що політико-правова ініціатива, а не майбутній гарантований закон. 
Моя оцінка: у нинішній редакції я б не поспішав ані “вірити”, ані “не вірити”. Є корисна ідея — прибрати стихійність, чіткіше розмежувати повноваження ТЦК і поліції та зафіксувати процедуру. Але є й висока ймовірність, що якщо законопроєкт узагалі дійде до сесійної зали, то саме в початковому вигляді його можуть суттєво доопрацювати або пом’якшити/переписати в комітеті. Це вже не факт із джерела, а обережний висновок із того, що документ перебуває лише на стартовій стадії розгляду. 
Висновок простими словами:
законопроєкт №15076 — це не “кінець силових історій”, а спроба зробити процедуру більш формальною, фіксованою і юридично зрозумілішою. Поки що це лише проєкт. Тому говорити, що “вже все змінили”, — зарано. Але стежити за ним точно варто.