Стаття 43 Закону України «Про Національну поліцію»
ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ЗАХОДІВ ПРИМУСУ
- Поліцейський зобовʼязаний заздалетіль попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікан-
ня може спричинити посягання на життя і здоровʼя особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. - Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі звуку.
- Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.
- Поліцейські зобовʼязані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу. 5. Заборонено застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї до кінок з явними ознаками вагітності, малолітніх осіб, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення нимиу
збройного чи групового нападу, учинення збройного опору поліцейському, що загрожує життю і здоровʼю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.
Стаття 46 Закону України «Про Національну поліцію»
ЗАСТОСУВАННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ
- ЗАСТОСУВАННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ Є НАЙБІЛЬШІ СУВОРИМ ЗАХОДОМ ПРИМУСУ.
- Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише за умови що він пройшов відповідну спеціальну підготовку. 3. Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що знаходиться в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх |
справ України. - ПОЛЩЕЙСЬКИЙ УПОВНОВАЖЕНИЙ У ВИНЯТКОВИХ ВИПАДКАХ ЗАСТОСУВАТИ ВОГНЕПАЛЬНУ ЗБРОЮ:
1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сімʼї, у випадку загрози їхньому життю чи здоровʼю;
2) для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоровʼю;
3) для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі;
4) для відбиття нападу на обʼєкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких обʼєктів у разі їх захоплення;
5) для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;
6) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, з також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоровʼю людей та/або поліцейського;
7) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров”ю людей та/або поліцейського. 8) для примусового припинення польоту безпілотного повітряного судна, якщо с обгрунтовані підстави вважати, що таке судно використовується для вчинення правопорушення або становить загрозу життю чи здоровʼю людей та/або
поліцейського, шляхом пошкодження чи знищення безпілотного повітряного судна та/або складових частин безпілотної авіаційної системи. - Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею.
- ЗАСТОСУВАННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОПУСКАЄТЬСЯ:
1) при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогненальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;
2) у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоровʼю людей;
3) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;
4) якщо особа чинить збройний опір;
5) для припинення спроби заволодіти вогневальною збросю. - Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є нсобхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинения зоройного нападу
- Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у разі збройного нападу, якщо відвернення чи припинення відповідного нападу неможливо досягнути іншими засобами
- Поліцейському заборонено застосовувати вогиенальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, з також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, кріз випадків нсобхідності відбиття нападу або крайньої не-|
обхідності. 10. Поліцейський зобовʼязаний у письмовій формі повідомляти свого керівника про застосування вогиспальної зброї, а також негайно повідомити свого керівника про активне застосування вогиепальної зброї, який, у свою чергу, зобовʼязаний поінфор|
мувати центральний орган управління поліції та відповідного прокурора. - Поліцейський може взяти до рук вогиспальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для и застосування. 12. Під час затримання осіб, щодо яких у поліцейського виникла підозра у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також під час перевірки документів у таких осіб поліцейський може привести в готовність вогнепальну зброю та попередити |
особу про можливість її застосування.
Правові підстави застосування (використання) вогнепальної зброї
Основні принципи дій правоохоронних органів сформульовані та прийняті восьмим Конгресом ООН по попередженню злочинності і поводженню з
правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня — 7 вересня 1990 року), де правоохоронці відносяться до «посадових осіб по підтриманню правопорядку».
Також зазначено, що «посадові особи по підтриманню правопорядку при здійсненні своїх функцій, наскільки це можливо, використовують
ненасильницькі засоби до вимушеного застосування сили або вогнепальної
зброї. Вони можуть застосовувати силу і вогнепальну зброю тільки в тих
випадках, коли інші засоби є неефективними або не дають яких-небудь надій на
досягнення наміченого результату».
У статті 27 Конституції України закріплено, що «Кожна людина має
невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений
життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право
захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від
протиправних посягань».
Застосування вогнепальної зброї регламентоване V розділом Закону
України «Про Національну поліцію». Зокрема порядок та правила застосування
вогнепальної зброї передбачено:
− статтею 42 (Поліцейські заходи примусу);
− статтею 43 (Порядок застосування поліцейських заходів примусу);
− статтею 46 (Застосування вогнепальної зброї).
У відповідності зі ст. 42 закону України «Про Національну поліцію»,поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом,уповноважена застосовувати вогнепальну зброю.
Під застосуванням вогнепальної зброї розуміється здійснення на підставах та в порядку визначеному Законом України «Про Національну поліцію» цілеспрямованого прицільного пострілу, як правило в людину, під час якого унеможливлюється її здатність здійснювати або продовжувати протиправні дії.
Стаття 43 закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку,коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров’я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася,таке попередження є невиправданим або неможливим.
Зазначена норма деталізована й у ч. 5 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема зазначено, що «Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання вогнепальної зброї».
Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачізвуку.
2Частиною 3 статті 43 Закону України «Про національну поліцію»визначено, що «вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення».
Норма, що закріплена в ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію», забороняє працівникам поліції застосовувати силу (у т.ч. і вогнепальну зброю) проти окремих категорій осіб, крім випадків збройного чи групового нападу, учинення збройного опору поліцейському, що загрожує життю і здоров’ю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.
До таких осіб закон відносить:
1) жінок з явними ознаками вагітності;
2) малолітніх осіб;
3) осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості.
До першої категорії слід відносити осіб жіночої статі, які за об’єктивними ознаками сприймаються працівником поліції як вагітні.
Закон не роз’яснює, яких громадян слід вважати малолітніми. Однак,об’єктивно малолітніми вважаються такі, що сприймаються працівником поліції як особи, які не досягли 14-річного віку.
Особами з явними ознаками обмежених можливостей є такі, які внаслідок відсутності або ушкодження будь-якого органа, втрати його функцій не можуть створювати небезпеку для життя і здоров’я громадян.
До осіб з явними ознаками старості належать особи, якісприймаються працівником поліції такими, що внаслідок вікових змін неспроможні створювати небезпеку для життя та здоров’я громадян і
працівників поліції.
Поліцейському також потрібно враховувати, що частиною 9 статті 42
закону України «Про Національну поліцію» визначено, що «під час дії
воєнного стану поліцейський має право застосовувати заходи примусу,
передбачені цією статтею стосовно осіб, які беруть участь у збройній агресії
проти України, без врахування вимог та заборон, передбачених статтею 43 …».
Поліцейські зобов’язані надавати невідкладну медичну допомогу
особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.
Мова йде, в першу чергу, про надання першої медичної (долікарської)
допомоги. Це може бути виражене в зупинці кровотечі, виклику бригади
швидкої медичної допомоги або доставлянні потерпілого до медичної установи.
Допомога повинна бути надана всім особам, які постраждали від
застосування вогнепальної зброї (тим, що посягають або затримуються, а також
стороннім особам), незалежно від того, правомірно чи неправомірно була
застосована зброя.
Разом з тим, надаючи допомогу особам, що посягали або затримуються,
працівник поліції повинен додержуватися заходів безпеки, щоб мати змогу
попередити раптовий напад з їх боку. Тому, після застосування зброї необхідно
надіти на цих осіб кайданки, потім оглянути їх одяг і речі, вилучити зброю та
предмети, що можуть бути використані в якості зброї